Привіт. Давно не з*являлась В ЖЖ, погана я була(((
Та то все ці екзамени!!! Забирали весь час(
От сьогодні повинна була йтти гуляти, але у всіх трьох друзів не виходить((((
Жах( Мені потрібно ще 40 хвилин сидіти дома, коли я повністю зібранна та нафарбованна і чекати поки подруга поверниться з лісу, щоб піти погуляти....((( (Я її чекаю вже 3тю годину...(

Жах, ось поступила в Універ, тепер ДУЖЕ хвилююсь. Все нове...хз як воно буде


Я читала, що кожна людина повинна мати свій стиль. Мене це так заділо, я почала думати: а який він в мене....і що печально - я зрозуміла, що напевно на 70% Він складається з того, що мені напишуть в журналах, якою є мода.
Коли я встигла стати такою?

Напевно це бажання бути признаною, важко відрізнятись від всіх - відстоювати свою думку....треба буде над цим обов*язково попрацювати. Це раніше мені було важко - Зараз я думаю я змоглаб...

Спалю всі журнали!!!))))

Мені подобається мислати революційно, вигадувати все нові та нові ідеї. І обьожнюю коли вони в когось з*являються...) Це так мило)))))))))))
Отже - самовпевненість! Запам*ятаю)))

Я отримала завдання зробити мініпроект (10 фото+музика) на тему *Світ навколо мене*.....

Тематика може бути якою завгодну: емоції, друзі, меблі, музика, батьки, школа, навчання, кохання, гнів, радість, гроші.....одним словом

*ВСЕ*

. Від матеріального до духовного....
Весь свій день суботи я витратила на роздумування теми, тобто пізнання себе і свого середовища. Зрозуміла лише те, що орієнтована таки більше всередину чим на зовні....

(Чудовий день тоді доречі видався, в кінці я вирішила доповнити свято бутилкою пива та переглядом не тяжкого для сприйняття фільму.)

Повернемось до теми. Сказали глибоко не копати.
Спочатку я хотіла обрати тему -емоції-....знайшла безліч картинок, музику, зробила навіть накидки....але потім так подумала....не в тому я колективі, щоб так відкрити всім свою душу в десяти фото. (Та їх і не вистачали б, в накидках вихдило фото 20.) І щось в середені, іноді його називають -інтуіція- підсказувало мені, що це не моє.
Трохи поміркувавши я вирішила обрати тему .....увага-увага....

Coffe!)))

В мене є й ідеї! Лозунгом буде щось накштаут того, що -Жити потрібно тут, сьогодні і зараз- ....-Насолоджуватись кожним мометом-.
Я маю намір показати на фото різні емоції людей, але всіх їх буде пов*язувати те що вони п*ють каву. В шоу будуть присутні такі емоції як: відчай, кохання, дружня бесід(так це не емоція), радість...ну і ще пошукаю)))

Висновок: Я собою пишаюсь)

П.С. Залишилось все донести до публіки...підібрати влучні вирази до кожної фото.....ммм....робити і робити....але запал є!)

Бо я ні - мені це мучає вже з тиждень десь...
Що може означати якщо тобі вже тиждень щоночі сниться одна й та сама людина, яку ти днів 10 як не бачиш...?!!!

Не в змозі бачити і чути її, але в серце тянеться туди.....

І що це значить? - Коли розум відпочиває і не перешкоджає, я розумію свої справжні бажання.....?
В снах нічого цікавого, сюжету майже немає....але є страх....страх прокинутись і вже не бачити його...(((
Та що зі мною! Скільки можна......(

Зі святом вас! Всього накращього, і добре погуляти, щоб потім нічого не згадати.....)

Я стала тією ким боялась стали - лялькою; егоїстичною сволотою з обкладинки журнала, тільки журнала не вистачає) Але суть зрозуміла і без нього....матеріальні ціності з кожним днем набирають все більшого значеня......ТА Я НЕ ХОЧУ ЦЬОГО! Нехочу перетворитись в трудня який тільки і думає як знайти гроші, на те і се....ні-ні-ні....

Я б скоріше хотіла бути метелеком....таким гарним-гарним...який заманює всіх своєю красою, якому не треба нічого робити бо він вже прекрасний, але нікому не дає упіймати себе. Метелик сам вирішує до кого йому сісти. І кожен повинен тілький мріяти про той моммент коли в його сірій днині з*явиться таке чудове створіння....

От про, що я ....частина мене ще розуміє, що не все втрачено, а частині байдуже....вона сильно стурбована новим зимовим сезоном, та сапогами які тре купити, щоб до курточки пасували....ще шапку, декілька кофтинок і якщо пощастить перчатки)))

А ще я недозволю якомусь пройдисвіту, поставити мене врамочку і прибити на стіні....ніколи....

Кохання...а чи існує воно?
Зараз я навіть не можу точно відповісти, не можу сказати в голос як рініше чітко *так*!



Письменики всіх епох не могли оминути цю тему, і до мого життя, мій маленький затишний світ вона дістала. Залетіла і повисла під лампою в моїй комфортній кімнаті.

Кохання було.... а є? і чи буде?

Як завжди пишу до ЖЖ коли немає більш кому розповісти......

Мені одна розумна людина на днях доводила, що в нашому столітті головну цінність відіграє інформація. Наскільки вона важлива. Як от влітку: накопаєшся, напрацюєшся прийдеш до дому, ляжеш відіспишся і втома зникає, а от коли тобі хтось щось скаже, то ти прийдеш додуму - сидиш думаєш, мучешся, спати нормально не можеш, заважає тобі ця думка....


Так воно і є. В моєї подруги приступи, серце на секунду зупиняється, потім все нормально, але сильні болі з*являються...а мені наскільки байдуже....можливо тому що я п*яна, або тому що вона сама мені про це не каже і дізнаюсь я це від інших. Вже й мені в грудях болить.

А ще я бачу, що буде далі: вона всім про це скаже, її почнуть жаліти, вона знову стане святою, а мені буде байдуже - ніхто не зрозуміє чому, та вигадає свою причину.

Коли і взнають чому їм здасця це безглуздим.Будуть розмови накштаут: *Їй було важко таке сказати, моглаб і зрозуміти, ввійти в її становище...бла-бла-бла*

Не вчіть мене жити, краще на своє болото гляньте......АцтоЙ!

----------------------------------------------------------------------------------------------

Раніше вони казали, що я не красива тому так відносяться. Я змінилась Не заради них, а для себе. Не відразу, а коли схотіла.

Тепер їм не подобається, що я без відчуттів, без співчуття. Не маю моральних ціностей.....а не піти б їм на...?

Змогла піти від них тоді, (не розумію чому повернулась) але піду і знову....

Так, я почала писатти вірші....) аж страшно виставляти, думаю надалі удосконалювати свою творчість та розширяти круг тем))
*Якщо через 2 дні не закину це все)гггг)

Ти не можеш бачити мене
Таку веселу, гарну і струнку.
Я для тебе завжди щось не те
Та потрібно витримати цю ношу страшну.

Переживу цей день і забудусь
В вирі хмар затону

І не довго чекаючи полечу кудись

Не згадавши ні на секунду
Про що ми шепотілись...

На новому каналі з*явився новий серіал *Плідкарка*:

---*цитую з сайта нового каналу:

-----
Кому цікаво вмикайте, ще буде півфільма після закінчення реклами.

Можливо щось і не погане...піду дивитись.

Вітаю вас зі святом мої любі) Сьогодні ми українці можемо пишатися нашою державою, як би там не було та всеж ми незалежні.

А ви будите святкувати якось цю подію?

Дізналась якої думки про мене мої *друзі* (Бачусь-гуляю з ними кожен день, а й досі неможу назвати їх щирими, або хоча б справжніми....трохи в шоці. Я думала, що вони мене не знають, і те що вони про мене думають 100% неправильно, а виявилось навпаки. Вони про мене знають навіть більше чим я про себе....)Хм....можливо це обман, а можливо й ні...Врешті решт ми всі прагнемо визнання, поваги, кохання...

Зараз так тепло на душі...трох страшно, що це зникне, все хороше зникає з мого життя. *(-Всі хороші люди помирають- цитата з книги *Анжеліка*)

Невже вони це помічали..мої старання завжди добре виглядати...*здійснилась мрія ідіота*...та все це розвалиться через 5 днів.....таке життя.